Том 17 № 1

Конярство – це перспективна галузь тваринництва, яка займається розведенням і використанням коней в різних напрямках. Розвиток конярства передбачає пошук шляхів правильної годівлі, яка заснована на знанні анатомічних і фізіологічних особливостей коней. Для цього необхідно  високоякісні комбікорми, вивчати вплив різних інгредієнтів, розробляти нові рецепти, які адаптовані під потреби різних видів коней. Так як головною умовою підвищення ефективності кормовиробництва є наявність сучасної кормової бази, яка дасть змогу розширити асортимент готової продукції. Удосконалити рецепти комбікормів для коней можна за рахунок введення нетрадиційних видів сировини та зменшення рівня використання зернової сировини, що сприятиме зниженню собівартості продукції. Розглянуто питання, щодо використання побічних продуктів консервної промисловості при виробництві комбікормів. Проведено хімічний склад та поживність свіжих яблучних вичавок, який свідчить про збагачення раціонів безазотистими екстрактивними речовинами, пектиновими речовинами, поліфенолами, а також незамінними амінокислотами, вітамінами і мінеральними елементами. У зв’язку з вищесказаним запропонована технологія виробництва екструдованої кормової добавки на основі подрібненого зерна ячменю і свіжих яблучних вичавок з подальшим її використанням у складі комбікормів-концентратів для коней, а також розглянуто хімічний склад екструдованої кормової добавки.

В статті представлено огляд літературних даних про фермент лізоцим та його використання в годівлі тварин. Викладено методику досліду з вивчення використання ферменту лізоцим, що випускається у вигляді ферментного препарату під торговою назвою «Клерізим гранульований» в годівлі ремонтного молодняку курей-несучок. Дослід проводиться в господарстві ТОВ «Еко-ферма Зоря» Саратського району Одеської області. Об’єктом для дослідження було обрано ремонтний молодняк курей породи Адлерівська срібляста у віці 10 днів та сформовано 3 піддослідні групи: І контрольна, ІІ та ІІІ дослідні групи по 50 голів в кожній. Для досліду було використано ферментний препарат під торговою назвою «Клерізим гранульований» (CLERIZYM GRANULATE), який буде додаватися в 2 та 3 дослідні групи до повноцінного комбікорму з розрахунку 0,3 кг/т та 0,4 кг/т відповідно. Тривалість проведення досліду 140 днів. Метою досліду є визначення оптимальної дози введення ферментного препарату «Клерізим гранульований» до повнораціонного комбікорму, що дасть максимальне збільшення живої маси на ранніх етапах годівлі, збільшення приростів живої маси ремонтних курочок, підвищення збереженості поголів'я та зменшення витрат корму на вирощування В результаті використання в годівлі ферментного препарату “Клерізим гранульований”, стало відомо, що жив маса дослідних курочок ІІ-ої та ІІІ-ої груп впродовж всього досліду була вищою в середньому 2 і 3,8 % порівняно з контрольною. Також закономірна різниця простежується в показниках абсолютного, середньодобового та відносних приростів. Максимальною різницею в показниках абсолютного та середньодобового приростів живої маси дослідних курочок була у віці 60 днів, яка складала 4,11 і 7,86 % в порівнянні з контрольною групою. Було встановлено, що використання ферментного препарату «Клерізим гранульований» в годівлі ремонтного молодняку курей-несучок позитивно впливає на їх ріст, що характеризують абсолютні та середньодобові прирости ІІ–ої і ІІІ–ої дослідних груп. Максимальний результат показала ІІІ–я дослідна група, отже оптимальна норма введення ферментного препарату в раціон складає 0,4 кг на тону комбікорму.

Забезпечити якісне зберігання зерна можливе лише при глибокому розумінні процесів, з цілеспрямованим урахуванням фізіологічних властивостей, що відбуваються в зернових масах на всіх етапах їх післязбиральної обробки і подальшому зберіганні.
Особливо багато проблем виникає з дрібнонасіннєвими культурами (сорго, просо, амарант, ріпак, гірчиця, льон, мак та інші), що відносяться до так званим дрібнонасіннєвим через своїх геометричних розмірів і малої маси 1000 зерен (до 6 г - олійні, до 25 г - зернові). На сьогодні недостатньо вивчені та визначені фізико-технологічні, розмірні, аеродинамічні і гігроскопічні властивості та теплофізичні характеристики, інтенсивність дихання зерна цілої низки дрібнонасіннєвих культур, не встановлено їх залежність від вологості зерна чи насіння. У роботі розглянуто сучасний стан та проблеми післязбиральної обробки і зберігання дрібнонасіннєвих культур, наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень фізичних, механічних, технологічних, аеродинамічних і
гігроскопічних властивостей, розмірних характеристик дрібнонасіннєвих культур. Встановлено, що зі збільшенням вологості насіння зменшується натура, незначно зростають маса 1000 зерен та коефіцієнти зовнішнього тертя в стані спокою та руху, збільшуються розміри зернівок за довжиною, а за товщиною і шириною вони практично не змінюються. На основі досліджень аеродинамічних властивостей встановлено залежність швидкості витання від вологості зберігання дрібнонасіннєвих культур та отримано лінійні емпіричні рівняння вказаної залежності, які справедливі в діапазоні вологості 9,8…16,8 % для олійних ДК і 9,2…24,2 % для зернових дрібнонасіннєвих культур. Показано, що аеродинамічний опір дрібнонасіннєвих культур зростає зі збільшенням висоти насипу, вологості, щільності укладання, вмісту дрібної фракції і швидкості повітряного потоку. Для очищення дрібнонасіннєвих культур від важковідокремлюваних домішок можна використати різницю у аеродинамічних властивостей основного зерна та домішок. дозволили також рекомендувати для очищення від домішок з сита з круглими отворами — діаметром 8…10 мм для відділення грубих домішок, діаметром 2,6 мм для відділення крупних домішок та діаметром 1,4 мм для відділення дрібних домішок. У разі необхідності підібрати розміри отворів сит для розділення дрібнонасіннєвих культур на дві фракції, які відрізняються своїм хімічним складом, можна використати таку гранулометричну характеристику як мода.